Так явно свiт тобi належать став, 
що, вражений дарованим багатством 
оцього дня, вiдчув як святотатство: 
блукати лiсом, йти межи отав, 
топтати ряст, аби спiзнати в зорi 
наближення своїх грiховних прав. 
Рушай вперед. I добротою хворий, 
розтань росою димною мiж трав.