Утрачено останні сподівання, 
Нарешті — вільний, вільний, вільний ти. 
Тож приспішись, йдучи в самовигнання: 
безжально спалюй дорогі листи, 
і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй 
свій найчистіший горній біль — пали. 
Тепер, упертий, безвісти одчалюй, 
бездомного озувши постоли. 
Що буде завтра? Дасть біг день і хліба. 
А що, коли не буде того дня? 
Тоді вже гибій. Отоді вже — гибій, 
Простуючи до смерті навмання.