Я йшов за труною товариша й думав: 
щастить — таки людям, 
задер ноги, i нiякого тобi клопоту, 
востаннє блиснув голими стегнами покiйника, 
а свiт хай собi ходить хоч на головi. 
Та коли ми прийшли на цвинтар, 
побачили стiльки машин, фургонiв, катафалкiв — 
не те пiдступитися 
голови встромити немає де. 
Стояла величезна черга за ямами. 
Кожен намагався захопити шмат землi 
(на руки давали 1,5 х 2 метри). 
Наша черга була вiсiмсот шiстдесят третя. 
Де його було дочекатися 
коли полiзло стiльки горлохватiв 
той iнвалiд першої групи 
в того право в тiєї немовля на руках 
а той просто так — залляв з самого ранку слiпи 
i суне куди втрапить 
байдуже за капустою чи по смерть 
Мали вже повертатися додому нi з чим 
Думаю собi: приїдемо назад 
я й кину покiйниковi як з кiлочка, 
буде тобi вилежуватись, уставай-но 
потерпи днiв зо три зо чотири 
поки той плав спливе 
однак спiшити — якого чорта 
Аж тут пiдступається до нас 
баба з двома кошиками 
(на цвинтарi випродує городину) 
вам ями треба питає 
можу вiдступити свою 
карбованцiв за сто п'ятдесят 
Воно можна знайти й дешевше 
але ж то тiльки звання що яма 
а в мене просто тобi перина — 
i полежати i виспатись 
там самому чи й з молодицею 
(у баби весь металевий рот, 
що називаеться озброєна до зубiв) 
Я вiдразу збагнув що це перекупка — 
скуповує й перепродує цi ями 
але не торгуючись 
вийняв з кишенi грошi й вiддав — 
на, щоб ти землi сирої наїлась.