З ДИТЯЧИХ СПОГАДІВ 

Добридень наш — гіркаво-запахущий, 
осотом і щирицею пропаx. 
Куріє порох. Недалечко — шлях. 
Зобіч од нього — сизі райські кущі. 

Подертий бриль на голові. В руках — 
тупа сапа: цупкий будяк колючий! 
Вузенька постать на п'яти рядках 
тобі за редьку гірше надокучить. 

А потім глухо загуде гудок 
парокотельні — й світ тобі розвидніє, 
як озоветься наш городній бог 
своїм ласкавим і гірким "добриднем". 

Він із спецівки вийме хліба шмат — 
і рідний степ ріднішає стократ.