ЧАРИ НОЧІ 

Лягла на всьому вечірня втома. 
Палає місто, мов дивний храм. 
І розтинають ніч невагому 
Квадратні очі віконних рам. 

Ці чари ночі такі знайомі — 
Усі підвладні, покірні вам. 
О, скільки вікон у кожнім домі! 
А там, за ними, — ідилій, драм! 

Там заплітають життя тенета, 
Там люди б'ються з останніх сил, 
Там так знадливо звучать монети 
І рве легені отруйний пил. 

Там гинуть вчені, митці, поети 
Але… й виходять вони звідтіль. 

1.X.1956. Біївці