ГЕРОСТРАТ 

Нащо мене засуджено до страти? 
Нікчемні люди, ваш нікчемний суд 
Не обезглавив слави Герострата — 
Я єсьм живий, і я творю свій труд! 

Забуті зодчі, мулярі забуті, 
І прахом взято скульптора ім'я. 
На попелі їх дум встаю, із каламуті, 
Іду у всесвіт і в безсмертя я. 

Кляніть мене, кривіться від огиди, 
Несіть мені прокльони і плювки — 
Вже чорна слава вбивці Артеміди 
Мені під ноги кинула віки! 

Ви всі — ніщо. Ваш труд, і ваші болі, 
І ваші мрії — порох все і тлін! 
Над вами — я. Вулкан моєї долі 
Веде мене крізь хаос поколінь. 

Над світом галасливим і патлатим, 
Що чварами гуде і клекотить, 
Затис я в жмені божевільний атом, 
І слава мені груди лоскотить. 

Творіть красу! Дерзайте і не спіте! 
Та пам'ятайте, що над вами — я, 
Готовий все убити і спалити, 
Щоб обезсмертити своє ім'я. 

6.XI.1962