ЛЮСІ 

Нехай слова ці скучні і бездарні, 
Та як мені не написати їх? 
Я в них прийду до тихої друкарні 
І буду знову втоптувати сніг. 

І буду знов у вікна заглядати, 
Брехати, що не холодно мені, 
Твої нечутні кроки впізнавати 
В морозній монотонній тишині. 

І цілуватися в провулку до безтями… 
Чого б тепер я тільки не віддав, 
Щоб тільки знову все було так само, 
Як я у вірші цьому пригадав. 

Щоб знов були ті суперечки марні, 
Щоб від кохання знову я дурів… 
Нехай слова ці скучні і бездарні, 
Та я їх кров'ю власною зігрів. 

6.II.1957