МАЛЕНЬКІ СОНЦЯ 

Минула ніч, і сонце білогриве 
Несе на тросі огненному день, 
І блискітки, швидкі та метушливі, 
Стрибають на асфальті де-не-де. 

Мовчать каштани, стомлені і мляві, 
Та ось під них, у царство тишини, 
Ввірвалися чорняві і біляві, 
Блакитноокі дочки і сини. 

І вже каштанам ніколи дрімати, 
І сонце не надивиться згори 
На їх носи, рум'яні і кирпаті, 
На витівки, на ігри дітвори. 

І небо теплотою глибиніє, 
І радість наливається в серця — 
Сміються, бігають, пустують, мріють 
Малесенькі замурзані сонця.