Минуле не вернуть, 
не виправить минуле, 
Вчорашне — ніби сон, 
що випурхнув з очей. 
Як луки навесні 
ховаються під мулом, 
Так вкриється воно 
пластами днів, ночей. 
Але воно живе — 
забуте й незабуте, 
А час не зупиняється, 
а молодість біжить, 
І миті жодної 
не можна повернути, 
Щоб заново, 
по-іншому прожить. 

29.XI.1962