ПОЕТ 

Я жив не раз, хоч не в одній оправі, 
Вмирав не раз і знову воскресав, 
Серцями людськими, мов каменем, кресав, 
Втопивши біль у віковій заграві: 

Тоді як ви плелися невеселі, 
Опутані кайданами, в катівні, — 
Мартинові під ваші сни наївні 
Мені стріляли в груди на дуелі. 

Я не вмирав. На прив'язі міцному 
Мене, мов пса, покірні холуї 
Тримали в закутку холодному, тісному, 
Закинувши в віддалені краї. 

Та, не піддавшись зарібку легкому, 
Я не прислужував ніколи і нікому. 

3.II.1956