УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ 

Довго тужить сумна бандура 
Про діла у старій сивині, 
І якусь невідому зажуру 
Навіває та пісня мені. 

Не мелодія — збурена рана, 
Не слова, а безжальні голки, 
Тільки бачу не сині лимани 
І не горді козацькі полки. 

А ввижається — там, біля шляху, 
На потоптаній кіньми траві 
Жирний ворон, мов чорна папаха, 
На козацькій сидить голові. 

А нав-круг по-ру-ба-ні 
До-си-на-ють сни, 
І да-ле-ко бу-бо-ни 
Кли-чуть до вій-ни. 

18.I.1957