Я не бував за дальніми морями, 
Чужих доріг ніколи не топтав — 
В своїм краю під буйними вітрами 
Щасливим я і вільним виростав. 

Мене ліси здоров'ям напували, 
Коли бродив у їхній гущині, 
Мені поля задумливо шептали 
Свої ніким не співані пісні. 

Коли не вмів ще й букваря читати, 
Ходив, як кажуть, пішки під столом, 
Любить людей мене навчила мати 
І рідну землю, що б там не було. 

Чужих країв ніколи я не бачив, 
Принад не знаю їхніх і окрас, 
Та вірю серцем щирим і гарячим: 
Нема землі такої, як у нас.