* * * 

Вернiться! 
Так голос пролунав з туману, 
Мов птиця, 
Схопилось серце, руки опустились в давнину, 
Трамвай прорiзав тишу й увiрвав. 
Я чув, як палав день, росла трава 
Гей вище вiд гаїв, вiд гайворонкiв, так 
Що її люто рвали i клювали птицi. 
Та знову: 
Вернiться! 
нижче 
I нечутнiше, нiж далекий гуд 
столицi 
У незлiченних тротуарах вмерло слово. 

1929