Ви, що, не знаючи мети, 
Спиняли стомленi здорового, 
Лежiть собi — до неба йти 
Ще довго. 


I ви, що до небес мости 
Своєю окропили кров'ю, 
Простiть ви нам. Iдемо. Йти 
Ще довго. 


I пiють пiвнi на путi, 
I кличуть вiковiчним зовом. 
Забули все. 
Iдемо. Йти 
Ще довго. 

1921. "Обiрванi Струни"