* * * 

Випливає чапля з туманiв: 
Тихо крилами моя махає птиця, 
Мов у истя ранiшнiх лiсiв 
З серця точить кров — i кров стає суниця. 
I ще тихше канула за гранi 
I розтала десь за сосанми далеко. 
Чапля — може то була лелека — 
Потонула в сутишi багранянiй. 


I над плахтою картатою полiв, 
Що мiцнiше, що солодше сниться 
В нiч любови, край останнiх снiв 
Народилось сонце — полуниця. 

1928