* * * 

Я — робітник в майстерні власних слів, 
Та всі слова я віддаю усім, 
Будую душі, викликаю гнів, 
Любов і волю вводжу в кожний дім. 


Надхнення, втіху чую і тоді, 
Коли учусь у давнього митця, 
Але безжурні, горді, молоді 
Лише майбутнім дихають серця. 


З старої бронзи зброю владних слів 
Переливаю радо на вогні. 
Під невгамовним подихом вітрів 
Безмежна праця, переможні дні! 

Земля i вiтер. Київ, 1922 p.