Уот Уітмен 

Я чоловік. 
Такий звичайний, що аж смішно — 
Ріка кришталева у смердючих берегах, 
Віки Шелестять надо мною крилами. 
Тремтіння і жах 
Перетоплюю на сміливість у своїх гамарнях, 
Слухаю шуми вітру, машин і дихання коханої 
женщини; 
Бачу хмари, землю, димарі, звірів і людей; 
Мацаю речі, нюхаю запахи: 
Я такий звичайний, що аж смішно. 
І день мій розцвітає, як лотос.