То я та вітер в дикім полі, 
Отруйні стріли, сагайдак,— 
Таким міцним солодким болем 
Наповнить їх смертельний знак!..

Кому, однаково, цілунки, 
Удари, рани і вино!.. 
В'одно — густі червоні трунки, 
Та кінь, та руку на стегно!

Так пишно вмерти, ясно жити! 
Ось білий лебідь — все вперед... 
І раптом, стрілами прошитий, 
Паде в зелений очерет.