* * * 

Закликав червень чарівну теплінь 
У тихий сад і у поля безкраї, 
І синя квітка не дзвенить: дінь-дінь, 
Коли бджола її крилом торкає. 


Лиш ніжний келех нахиляє їй 
І тягнеться, як пролетить метелик, 
І кожна мушка — радісний носій 
Дарунку квітів ясних і веселих. 


Навчись і ти, коли прийде твій день, 
Віддать усім прозорий мед любови, 
Приваблюючи фарбами пісень 
Мандрівників далеких, випадкових. 


І непомітно передай вікам 
Оті пилини сховані насіння. 
Смерть не мине, і ти загинеш сам, 
Та безліч раз зійдуть твої насіння. 

1922 p.