*** 

Зійшлись обоє на багнетах 
Старий-старий і молодий. 
В одного: — сину, з-під кашкета; 
В другого: — батьку, одійди. 
Зійшлись і стали на хвилину, 
Схрестили погляди на мить; 
Кашкет мовчить і жде на сина, 
А син осикою тремтить. 
На перекошені обличчя — 
Не біль, не втома: дикий сказ... 
Хоч би вже швидше... хоч би швидше... 
Хоч би за раз... 
І довго ждали два багнети, 
(В очах кривавий перелив), 
Та хтось із-заду з кулемета 
Обох скосив. 

1927 р.