Коли з єврейкою потворною на ложе 
Я ліг — отак лежать завмерлі мертвяки, — 
Печальної краси торкнулися думки, 
А поруч — тіло це, продажне і вороже. 
 
Я уявив собі твоє обличчя гоже, 
Суворість погляду, довершене чоло, 
Волосся пахощі, — у спогадах було 
Так, ніби ще любов моя ожити може. 
 
Від ніг до чорних кіс я б міг тебе любить, 
Захланно б цілував твоє шляхетне тіло, 
У пестощах моїх воно б запалахтіло, 
 
Якби заволікла колись хоча б на мить 
Тремтлива і сумна сльоза посеред ночі 
Твої такі ясні, такі холодні очі.