КОРИСТАЙМО З ВІДПУСТІВ!
   (Згідно постанов II Ватиканського Собору)
    
    Мої дорогенькі! У св. Тайнi Сповiдi ми доступаємо вiдпущення грiхiв i прощення вiчної кари. Однак Сповiдь не вiдпускає дочасної кари, яку належиться нам вiдбути за нашi грiхи тут на землi або в чистилищi. Саме цю дочасну кару вiдпускає нам свята Церква через вiдпусти. Отже, вiдпуст – це вiдпущення дочасних кар за всi грiхи минулого життя. По вiдпустi людина стає чистою i святою, як пiсля Хрещення. Вiдпуст можна здобути тiльки для себе або пожертвувати за душi в чистилищi. За iнших живих людей його не можна жертвувати. Хто сповiдається бодай два рази в мiсяць i часто причащається, той не мусить для осягнення вiдпусту щоразу сповiдатися. Повний вiдпуст можна здобути тiльки один раз на день, а частковий – бiльше разiв щодня.
    
    Щоб набути повний вiдпуст, треба бути охрещеним, вiльним вiд екскомунiки-викляття, не мати прив’язання до будь-якого грiха, навiть повсякденного, перебувати в станi ласки освячуючої, мати намiр осягнути вiдпуст i виконати такi умови: Сповiдь, Причастя i довiльна молитва в намiреннi Святійшого Отця (Папи). Вiдпуст з нагоди якогось свята вважається перенесеним на той день, на який переноситься i це свято. Коли для отримання вiдпусту вимагається вiдвiдати церкву або каплицю, то це можна зробити вiд полудня попереднього дня аж до опiвночi вказаного дня.
    
 Повний вiдпуст можна отримати в таких випадках:
  1.	При першому Сятому Причасті – всi учасники.
  2.	З нагоди першої Служби Божої священника – всi учасники.
  3.	З нагоди 25, 50 i 60-лiття священства – всi учасники.
  4.	За вiдвiдини церкви у день храмового празника.
  5.	Кожної п’ятницi Великого Посту.
  6.	За вiдновлення хресних обiтiв у суботу перед Пасхою.
  7.	З нагоди єпископських та канонiчних монаших вiзитiв.
  8.	При вступi до новiцiяту.
  9.	Монахи в день складання перших обiтiв.
 10.	Принаймi пiвгодинного побожного читання Святого Письма.
 11.	Вiдправити Хресну Дорогу або пiвгодини побожно читати про Страстi Христовi.
 12.	Відмовити вервицю в церквi, в прилюднiй каплицi, в родинi, в чернечiй спiльнотi чи в побожному товариствi.
 13.	Вiрнi, якi з побожним намiренням користуються хрестом, вервичкою, медаликом чи iконкою, посвяченими через Папу або єпископа, отримують вiдпуст у день святих апостолiв Петра i Павла.
 14.	З нагоди Євхаристiйного Конгресу.
 15.	Пiд час реколекцiй та мiсiй.
 16.	За пiсню “Тебе Бога Хвалимо” в кiнцi року.
 17.	За пiсню до Святого Духа на Новий Рiк.
 18.	Свята Мати Церква повна переживань за вiрних (померлих) постановила спомагати їх якнайчастiше i поручати Боговi перед кожною Службою Божою. Душа, за яку було вiдправлено Службу Божу, одержує повний вiдпуст.
 19.	В годинi смерті завжди можна осягнути повний вiдпуст, без огляду на те, що вiн вже був здобутий того ж самого дня. Якщо в годинi смерті нема священника, який би дав розрiшення й папське благословення, з яким в’яжеться повний вiдпуст – тодi такий вiдпуст набуває кожний, хто збудив у собi щирий жаль за грiхи i є в ласцi Божiй, оскiльки мав у життi звичай вiдмовляти хоч якiсь молитви. Найкраще при тому послуговуватися святим хрестом.
 
    Частковий вiдпуст набуваємо за такi молитви: “Вiрую в єдиного Бога”, “Помилуй мене, Боже”, “Пiд Твою милiсть” і т. п.
    
    За стрiлистi молитви: “Господи, Iсусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грiшного!”, “Ісусе, я люблю Тебе!”, “Пресвятая Богородице, спаси нас!” і т. п.
    
    Також частковий вiдпуст набуваємо за:
     1.	Акти вiри, надiї і любові.
     2.	Прийняття духовного Святого Причастя.
     3.	Вивчення або навчання катихизму.
     4.	Участь у прилюдних дев’ятницях перед святами.
     5.	Розважання.
     6.	Духовні вправи.
     7.	Знак святого хреста, вимовляючи: В iм’я Отця i Сина i Святого Духа. Амiнь.
     8.	Читання Св. Письма в короткому часi.
     9.	Вiдвiдини Найсвятiших Тайн.
    10.	Побожне користування хрестом, вервичкою, медаликом, iконкою, посвяченими священником. Але, якщо цi предмети пiддалися знищенню або були проданi, то вiдпусту не отримаємо.
    11.	Сповнення своїх обов’язкiв та в щоденнiй працi возношення думки до Бога з покiрною надiєю, додаючи стрiлистий акт, хоч би в думцi.
    12.	Всi дiла милосердя щодо тiла й душi. Мова йде про всяку помiч потребуючим спiвбратам, навiть людям iнших вiровизнань, помагаючи їм особисто чи зi своїх дiбр.
    13.	Вiдмовлення собі в дусi покути того, що є приємне для даної особи, i бажання практикувати чесноту християнського умертвлення.
    
     о.І.Цар, 1994