НАД КНИЖКОЮ ПОЕЗІЙ

Люблю не раз вертатись до старого табурету, 
де кілька книжечок лежить завинених в газету. 

Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі, 
мов спомин, випливають із полиць слова вишневі. 

Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними днями, 
надихані землею та навіяні вітрами. 

Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі, 
коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить. 

Зникають речі, розвіваються довкола стіни. 
Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.