ПІЗНЯ ГОДИНА

Об вікно кажан крильми вдаряє, 
все принишкло, стихло, охололо. 
Безвість манить нездійсненним раєм, 
наче ртуть, спливає в жили холод. 

Ходиш, ходиш, дивні тіні водиш, 
з болем родиться у серці пісня. 
Поплили над світом чорні води 
ночі. 

Спати йди. 
Година пізня.