СТРІЛА

Подай мені лютню з каміння, 
холодну мов лід і блискучу мов сталь! 
О, не кантилена осіння, 
зими променистий, іскристий кришталь. 

Не зайві жалі легкозмінні, 
не мелений мелос, не настрій шовковий. 
Хай струни, як вістря кремінні, 
деруть мої пальці і гнуть аж до крові. 

О, визволь від слова безсили, 
розчавлю притаєну зради змію. 
Напружую струни і жили, 
хай пісню, мов стрілу, у серце вам вб’ю.