СВІТАНОК

Сплигнула ніч з шумких дерев, 
втікаючи понад дахами. 
Замаяв голуб і дере 
крильми хмарин іржаві плями. 

Мов дзенькіт товчених склянок, 
ясна музика підпливає. 
Світанку куриться вино, 
і небо в синяві безкрає. 

Аж юне серце затремтить, 
незаспокоєне й несите. 
Устами спраглими в цю мить 
всю хмільність світу хочу спити.