ДО ВЕСНИ

Весно — слов’янко синьоока, 
тобі мої пісні складаю! 
Вода шумить у сто потоках, 
що з дна сріблистим мохом сяють. 

Направо льон і льон наліво, 
дібровою весілля їде. 
Скрипки окрилюються співом, 
і дзвонять тарілки із міді. 

Розкотисті музики грають, 
свячене сонце в короваю. 
Весна весільна і п’янлива, 
червоний клен, мов стяг. 

Це ти мене заворожила 
на смерть і на життя.