Тинди-ринди

Тому що мені досить усього цього, зрозуміло тобі? Я хочу іншого життя, нормального. Так, так, нормального, звичайного життя! Хочу одружитись, мати дітей, домашній затишок, спокій, чоловіка... Чого ти смієшся? Ну то й що, що була одружена. Подумаєш, та мені ледве вісімнадцять виповнилось, коли я заміж виходила. Отож і розійшлись за рік. Ну, трахалась і до того, і тоді, бо хто ж винен, що він такий жлоб, та ще й дико ревнивий. Ні, Стасе, на цей раз я серйозно. Такого хлопця я більше не знайду. Медінститут закінчує, за кордон їздить, іноземні мови знає і до мене ставиться — ще пошукати когось. Ну то й що, що до тебе бігала, коли була одружена? Ти однаково зі мною б не одружився, ти взагалі до одруження не надаєшся. Просто ти був спочатку... Ну, нехай не з самого початку, але ще, коли... Думаєш, як у тебе стрижень великий і ти вмієш ганяти ним, то цього досить? Чого до тебе бігала? Бо звикла до тебе, бо з тобою ніби простіше усе... Я не хочу зараз, ну, Стасе, облиш... Ну-у-у, ні! Ну-у-у... Зачекай, я сама роздягнусь!

У мене все добре, просто чудово! А мій кадр? Погнався кудись аж у Таллінн. Уяви собі, має там якусь стару бабу і поїхав з нею рахунки зводити! Вона теж лікар, якісь там наукові справи у них. Але він не крився, що було між ними й інше... Тому й прийшла? Та не тому, а просто набридло самій удома. Він за два тижні повернеться. Якісь там досліди вони проводять у лабораторії, я в тому нічого не петрю. А він усе про свою науку, про свою видатну дипломну роботу, про своє майбутнє, як світила медицини... Мені цікаво з ним, але це трохи втомлює... Хочеться простого і чистого? Стасе, який ти цинічний! Мені вже двадцять два, треба думати про майбутнє, це мій поважний шанс, а ти все на трахання переводиш. А що я заробляю? Копійки, як на нинішній час. Ще добре, що ці курси бухгалтерські закінчила, а інакше б узагалі — що робити? Мама? У неї своє життя. З тим її новим чоловіком знову не мириться, постійно проблеми, свари — набридло. Бабуся не мучить — до моїх справ не чіпляється, у неї своя кімната, у мене своя, хто в мене ночує, то мої справи. Так, ночує він час від часу. Та мої вже його знають. Зрозуміла річ, хочуть, щоби ми одружились, тому на все й готові... У нього своя хата є, власне помешкання, розумієш? Я там уже звикла до всього, все мені подобається. Ти не подобаєшся, бо ти хамуватий, а він чемний. Тільки повчає мене увесь час, манерам вчить, набридло трохи... Ще одну чарочку — і все, я пішла... Та ні, я тобі кажу — ні, не хочу... Ну, Стасе, ну-у-у... Зачекай, я сама роздягнусь!

Ну, посварились, нічого, помиримось, якось буде. Просто мені часом до лампочки усі його повчання... Хочеться великого і чистого? Ти знову за своє? Ну, то й що, що він худий і в окулярах. Але ж гарний, розумний... Трахається нормально, як... як всі? Ну, як всі! Але врешті, то менш важливо, мені з ним добре. Тільки от я не можу витримати постійно ці велемудрі розмови. Як заведе якусь тему, потім вже не знаєш, де початок і де кінець... Енергія, обмін психічною силою, якісь там китайські плюси й мінуси... Тоска! І при цьому вимагає, щоби я то все розуміла, і вчилась, читала якесь чортзна що... Я йому музику нормальну ставлю, ну, от Талькова пісні, ти ж знаєш — там і почуття є, і настрій, вбили ж цього бідного Талькова, є про що подумати. А він мені — нудота, ширпотреб, низький рівень... А мені плювати на його Жарра чи Дюран-Дюран, це все якесь нудотно-одноманітне. І слів не зрозуміти, одні сонні мелодії... Врешті, правда, хочу нормального, звичайного, свого... Так, так... Я така є, яка є. І все тут! Хочу трахатись? Чому так грубо? Ну, хочу, хочу, хочу... Зачекай, я сама роздягнусь!

Ти вважаєш, що я — курва? Ні? Я до тебе приходжу, бо ти мене розумієш, я з тобою нормально поговорити хочу, от і все. Трахнутись в мене є з ким, не в цьому справа. Але коли з тобою, то я — вільна, хоч ти і сучий син і сто разів мене обманював, але в тобі є... Щось в тобі є. Самець? Може, й так, може, мені й треба такого великого, сильного, нахабного, як ти, самця, не знаю... Але ж мені добре і з ним, розумієш, мені добре, все добре, але чогось завжди мало, ну якось мені його мало... Може, я звикла часто трахатись, а тут — лекції, лабораторії, всякі там друзі, збори, часу завжди в нього немає, і на мене немає. По телефону годинами говоримо — на це час є, а от разом бути — ну день, ну півтора — і все! Вже в нього заняття, досліди... На дідька йому ця наука! Вчаться собі люди, та й усе! Скільки ось студентів у Києві, то що, всі в науку пруться? Лікар-стоматолог! Та він зароблятиме, скільки хочеш! Нащо йому ті досліди?.. Якби хотів, знаходив би час... Та я з ним живу регулярно, і не те, щоби рідко, а якось мало мені його... Бо все йому не так, завжди він кудись поспішає, а якщо вже вечір має вільний, то починає мене вчити жити... Та я все йому робила! Вже старалась, як могла! Що ти думаєш, я не розумію, що хлопові треба секс показати екстра-клас, аби він до тебе приліпився. Ну, і показала, ну, і приліпився, ну, вже півроку минуло, а про одруження щось він уникає розмови. Все ніби узвичаїлось, і я тепер маю чекати, коли в нього буде вільний час, аби зі мною зустрітись... Ніхто часу не має зараз? Правда. Але якось вільніше все у людей, розкутіше, простіше, а не ці наукові розмови... Посварились, бо він видрючився в черговий раз — не подобаються йому мої приятелі, моя сестра, моя рідня, все це — нижчий рівень... Вертались від сестри, в гостях там було кілька симпатичних людей, ну, нормальні хлопці і дівчата, танцювали, випили, жартували, я з кимось там танцювала, і він ніби був веселий. А вертались додому — він почав усе і всіх поливати... і те не так, і се не так, і музика не така, і люди — жлоби, і я не так себе поводила, і взагалі... Зайшли ще до мене, а тут ти телефонуєш якраз. Я ж тобі казала, як бачиш, що голос у мене не той, клади трубку, я тобі сама перетелефоную. А ти піддатий — приходь в гості! Ні, а він питає — хто це, я кажу — та це подруга. А він щось учув і — додому, я за ним. Якось вже його умовила. Сказала, що то мій чоловік колишній телефонував і таке інше... А сьогодні телефоную вранці, слово за слово, і тут мені вже набридло — то підколки, то повчання, я й поклала трубку! Біс із ним, нехай подумає собі! І пішла до тебе. Я, до речі, чемно перепитую завжди, чи ти можеш говорити! І тебе сто разів про таке просила! Ну, скільки можна! Ти ж мені можеш проблему створити з нічого... Чого прийшла? Бо хочу тебе! Підвипила? Є трішки. Бахнули з сусідкою пляшечку вина, вона додому, а я думаю — дай зателефоную Стасові! Великого й чистого? Так, хочу великого й чистого, саме твого, а не чийогось іншого, саме тебе, а не когось іншого... Ось тримаю в руці твій стрижень, і він мені зараз кращий за твою нахабну пику, значно гарніший... Зараз я його поцілую... Завелась, м-м-м, так, завелась, не перебивай своїми розмовами, я в дії... М-м-м, лишусь у тебе, гаразд, вранці передзвоню сестрі, скажу, щоби вона знала, що я в неї ночувала. Ой, Стасе, ну-у-у. Зачекай, я сама роздягнусь!

А те, що я до тебе ходжу — і мені краще, і йому. Якби ми одружились і жили разом, я мала б його кожен день, і тоді б нікуди не бігала. Чому це — потім би побігла? Набридло б? Але ж я його, можна сказати, люблю, він мені подобається... Чому з тобою трахаюсь? Бо з тобою є розкутість. З тобою я спочиваю в акті, забуваюсь, можу робити, що завгодно, і не соромлюсь, і навіть твоє хамство мені буває й приємне, розумієш? Слухай, а ти розумний, хоч і ледар, і шахрай, і валютчик, й чортзна що... Чому ти старий для мене? Тобі ще й сорока немає, ти в самому чоловічому соку... А як ганяв мене тоді, коли я в тебе ночувала! Ну, знаєш, правду тобі скажу, я давно так не трахалась, з таким настроєм і стільки, і так от в розмах, як хочеш... Після того мені було так спокійно, що коли він зателефонував, я навіть приндитись не стала... Помирились одразу, пішли в кіно, потім до нього, вечеряли... Ну, все було добре... Та що ти чіпляєшся з цими питаннями? Ну, звісна річ, і з ним трахалась! І йому було добре, й мені також! Отак от! Я, до речі, познайомилась з його мамою. Симпатична така тіточка, водила мене до лікаря він домовився — на перевірку. Знаєш, у мене щось із шлунком негаразд, то, бачиш, він турбується. Ми з його мамою майже цілий день тоді провели разом, балакали про все, якось з нею ніби простіше мені було, ну і тепер я до них приходжу в гості, і до його батьків можу зайти. Батька ще не бачила. Але, думаю, що і тут мене приймуть добре, він вже постарається... Але бачиш, пішли ми в гості до його друзів. Я намарафетилась найкраще і намагалась тримати себе, як йому подобається. Ну, вже, як могла. А його однокурсники, до речі, всі там були з дружинами і той хлопець, у якого був день народження, також з дружиною, живуть разом, у них своя хата, все так симпатично влаштовано. Тільки ми удвох були так собі. Пара, яка зустрічається. Зрозуміло, мене багато що зачепило там, не дуже мені було по собі, бо увесь час почувала якесь напруження. А він у своїй компанії ходив гоголем, жартував, сміявся, ніби все, як зі мною. Але, бачу, з ними йому простіше і краще. Вони завели усякі розмови на свої медичні теми, потім про політику, ще щось таке. Я більше мовчала, звичайно, що я там можу сказати. А він потроху набрався добряче, і коли ми зібрались додому, вже був неабияк напідпитку. В таксі сіли, його майже розвозить. Під'їхали до мене, ти знаєш, він досить недалеко від мене мешкає, вийшли з таксі. Я ще гаманець у нього забрала, краще я розрахуюсь, а то сп'яну невідомо, як він там лічить гроші. Це йому не дуже ніби сподобалось. Але ми вийшли, і я кажу: а чого ми вийшли, поїхали до тебе ночувати. А він — ні, мені завтра рано на лекції, в мене важкий день... Та наплюй ти ще раз на ті лекції, все одно останній курс, що там з ними станеться. А він уперся — ні, я їду сам додому. Ну, я йому й кажу, вже обізлилась як слід — а ти не боїшся мене втратити! А він — що?!! Повернувся — і пішов геть. Ну, я думаю, ох ти ж свиня чотириока! Ну, добре, плюнула на нього і зателефонувала тобі. Чого плачу? Та не плачу, а просто злість бере. Хочу, як краще, а воно ні в тин, ні в ворота... Чого хочу краще? Великого і чистого? Так, хочу! А що тут не так? Коли з п'янки повертається пара, то чого їм разом не спати, і не трахнутись на ніч, га? Тому й прийшла? І тому теж. А ти ще живеш поряд, то які питання! Та пішов він зі своїми філософіями! Ну, зачекай, Стасе, я ще розмовляю з тобою? Чуєш, ну що ти мене схопив, ну-у-у! Та знаю твою хамську натуру, тут тільки розмови починаєш, а ти вже стрижня висолоплюєш і м-м-м-ой... Ну, зачекай, я сама роздягнусь!

Мені й мама каже — облиш ти його, не одружиться він з тобою ніколи, тільки час гаєш і нерви витрачаєш! А я звикла до нього, мені з ним добре буває, справді добре! З тобою? Та що ти? Ти — це інша справа. З тобою ми приятелі, розумієш, ти просто... Просто великий, здоровий стрижень. І це все в тебе! Немало? Я що, кажу, що мало? Може, цього мені й бракує в ньому. Щоб отак от просто і точно. І вже як є, то є. А ні — то ні. А я ж бачу, як він за мною бігає, як старається. Це факт. Телефонує щодня по кілька разів, і на роботу, і додому, і взагалі — подарунки робить. Та що казати, кожна дівчина знає, коли за нею хтось бігає. Може й так, може, якби так не бігав, то я би його більше цінувала, не знаю. Приємно, що бігає, але якось усе це дрібно, якось по-інтеліґентському нудно. Не те, що нудно, а просто втомливо навіть. Бо ніколи нічого з ним напевне не знаєш. Він хоче, щоби я завжди була напоготові, а при цьому чимось займалась. Вчилась, наприклад. А я не хочу ніяких навчань. Набридло мені ще зі школи. Добре, що ці курси дотягнула, і вже досить з мене. А він — треба вчитися. Тобі треба — от і вчись! Ну, коротше кажучи, Новий рік ми проводили у моєї сестри, ти її знаєш, і компанія була нормальна, він з якимось своїм приятелем теж прийшов, сусід, друг дитинства. Все було ніби добре. Серед ночі ми спати пішли, там з ним ще трохи позабавились, ну, вранці поснідали, все чудово. На другий день знову продовження, ночували разом. Ну, чого тобі треба, здається? А ще через день він починає мені все розкритиковувати, і всіх, хто був, і музику, і як я себе поводила, і все це не той рівень, і жлоби, і дурні, і чортзна хто... Обгадив мені Новий рік, і моїх, і сестриних приятелів, усіх з ніг до голови. Як тобі таке подобається? Ну, врешті ми й посварились. Тому й прийшла. А хоч би й тому, ну і що? Бо з тобою мені просто, і приємно, а він... філософію розводить, вимоги, рівень йому подавай. Рівень ось між ногами насамперед, а потім до людей треба добре ставитись, а то себе підносить — куди там! Просто професор уже, а ми всі — нас і не видно, десь там повзаємо по землі, а він — на небі. От і сидить хай на своєму небі... А я тут вип'ю з тобою чарочку, запалю цигарку, і настрій кращий. Не від цього? Та від цього теж! Не гадай, що все тільки в траханні, треба й поговорити по-людськи. По-простому, по-нормальному, без витребеньок. Перестань задирати мені спідницю, от хамлюга, ну! Але й жарти в тебе! Та нічого я від нього не набралась! Просто в тебе все грубо, ледве що — матюкаєшся через слово, ну і... От-от, одразу ж із стрижнем під ніс, ну куди ти поспішаєш... Ну-у-у-у! М-м-м! Та добре з тобою, добре, і стрижень подобається, кабанюра ти такий! Ну, досить вже, ну! Зачекай, я сама роздягнусь!

Але ж ти і сволота, Стасе, що ти наробив! Ну з якою сукою ти там трахався на Новий рік, що вона тобі трипер навісила. А ти — мені! Гад ти повзучий і все! Чого плачу? Того й плачу, що з'їла я ці усі таблетки, нічого в мене вже нема, але ж — в нього є! Вилікується? Та певна річ, вилікується, але тепер все пропало і я в його очах — остання курва. Що мені його очі? Та нічого, тільки якщо він з кимось за цей час трахався, то я йому лапшу на вуха навішу, як увесь час вішаю! А якщо ні? Тоді все! Ти думаєш, нічого, якось мине! Та я розумію, що ти не знав. Але в тебе воно якось пізно проявилось, а в нього майже зразу, через кілька днів. Пішов на аналізи. Що тепер буде? Але ж ти і падло, Стасе! Я сама винна, бо тобі вірила, як собі... і ти мені вірив, і їй теж, тій курві?.. Морду їй набив? А що мені до того, коли в мене всі надії на інше життя шкереберть ідуть! Що мені тепер робити? Та спробую якось викрутитись, але... Та я знаю. Врешті, й мені вже ця комедія обридла, пішов він... Але шкода, Стасе, таки шкода... Мені хотілось чогось іншого в житті. Великого і чистого? Але ти і свиня! Так, так, великого, але чистого! А ти виявився брудний! Брудний! Вже чистий? Разом лікувались? Так, ти мені одразу ж зателефонував, і ми разом усі таблетки ковтали, і все минуло, але ж він... Та нікуди я не біжу... і не збираюсь. Або він бігає за мною, то тоді вже бігає, і це якось перебігає. Хай, як хоче! А ні, то дідько з ним! Ти знову за своє? В мене нема зараз на трахання ніякого настрою! Зрозуміло тобі, ніякого! Та не хапай ти мене отак! Знову за своє, ну-у-у... м-м-м-м! Та зачекай вже, я сама роздягнусь!

Ну і пішло воно все к чортовій матері! І він пішов, і все, що з ним! Розвів драму, маєш пару годин, щоби пояснити, а потім — можеш нічого не пояснювати, передай моєму приятелеві фото і книжки, які я тобі позичив. Я фото передала, лишила собі одне на згадку, все-таки щось було. А книжки не віддам, хоч вони мені усі до одного місця. Нехай позлоститься, або сам нехай за ними приходить! Та плювати мені врешті на його чотириоке інтеліґентство, на його філософію дурну, на якихось там Камю чи Маркесів. Я взагалі на таких додіків завжди плювати хотіла! Що з нього за чоловік, тільки що штани носить. Досліди, лекції, засідання — на чорта мені такий кавалер. Тим більше одружуватись зі мною він і так би не став, це я давно знала. Скільки я його не тисла на цю тему, він усе вислизав, все на жарти переводив, все, аби уникнути розмови. А трахатись мені й так є з ким, і багато краще, ніж з ним. Мені заміж треба було за такого кадра, тоді б, може, я й змогла жити якось інакше. А отакі от зустрічі, слину пускати, сентименти, тинди-ринди, а часу на мене немає, коли я хочу. Він у всьому сам винен. Хотів мати мене, то мусив мати на мене стільки часу, скільки мені треба. І не тільки часу? Теж правда. А мені й так добре. Та він просто псих, тільки що зразу смикається, переживає, настрій у нього скаче, як у психа, тільки встигай йому вгодити. Нащо це потрібно? Каже про почуття, про рівень, про енергію якусь там, а про одруження — ні слова! Ну, і пішов він у зад, у свої досліди чи то пак науку, й у всі свої тинди-ринди! Я і так непогано жила, і тепер проживу ще краще! Хочу, звичайно! А чого я прийшла? Хоч все через тебе, гада, сталося, але з тобою таки усе зрозуміло і просто. Так або інакше. І все! Великого й чистого? М-гм, давай його сюди! М-м-м, ой-ну, Стасе, ну почекай ще хвильку, м-м-м-м, я хочу краще відчути отак, м-м-м, ой, ну, добре вже! Зачекай, я сама роздягнусь!

Париж, 1995