ВЕСІЛЛЯ

Почалось так: упився я 
від перших власних строф похмілля. 
Був тільки місяць дружбою 
на мому з піснею весіллі. 
Як сталось те, як задзвеніло, 
сказать не вмів оцього вам би, 
коли б так серце не горіло. 
Так народились перші ямби. 
Слова не тесані в гамарні, 
слова, осріблені в вогні. 
Складають радісні пісні 
в весни заквітчаній друкарні.