Гнучкі диски

Гнучкі диски складаються з гнучкої мембрани покритої з одного або обох боків магнітною речовиною, що схожа на ту, яка використовується при виготовленні жостких дисків. Гнучкий диск сам власне не має записуючої чи читаючої магнітної головки. Головка входить в склад приводу. Гнучкий диск аналоґічний до однієї пластини жорсткого диску з тією різницею, що його можна виймати з комп'ютера і один і той же привід можна використовувати для багатьох дисків, в той час, як жорсткий диск - нероздільний.

Подібно до жорсткого диску гнучкий також розділений на доріжки і сектори (де дві відповідні доріжки на обох боках диску утворюють циліндр), але об'єм інформації, що записується на гнучкий диск значно менший.

Привід гнучкого диску в більшості випадків може користуватися кількома різними типами дисків, наприклад, 3.5 дюймовий дисковід може використовувати як диски відформатовані на 720 кБайт, так і диски відформатовані на 1.44 МБайт. Приймаючи до уваги, що з кожним окремими форматом система повинна поводитися трохи інакше, ніж з іншим, і система повинна розуміти, скільки інформації містить той чи інший диск, стає зрозумілим, чому для кожного дисководу мається по кілька різних спеціальних файлів. Отже, /dev/fd0H1440  відповідає першому дисковому приводу (fd0), який має бути 3.5 дюймовим дисководом, який використовує 3.5-дюймові дискети високої щільності запису (H), об'ємом 1440 кБайт (1440), або, просто кажучи, звичані трьохдюймові дискети. Більше інформації про назви спеціальних пристроїв дисководів має  Linux Device List.

Назви дисководів в Лінаксі досить складні, отож був створений спеціальний тип спеціального файлу для дискет, який самостійно визначає тип дискети, яка знаходиться в дисководі. Він по черзі намагається прочитати перший сектор дискети, користуючись різними форматами до тих пір, поки не відшукає потрібний. При цьому, звичайно, потрібно, щоб дискета спершу була відформатована. Автоматичні пристрої дискет називаються /dev/fd0 , /dev/fd1  і т.д.

Параметри, які автоматичний драйвер використовує для доступу до дискет можна задавати за допомогою програми setfdprm . Це може знадобитися, якщо Ви користуєтесь дискетами, які не відповідають ніяким стандартам форматування, тобто мають незвичайну кількість секторів, або, якщо з якоїсь причини автоматичне визначення формату на спрацьовує, або ж, якщо відповідний спеціальний файл драйвера на знайдено в системі.

Додатково до всіх стандартних форматів дискет Лінакс може працювати з багатьма нестандартними форматами. Для деяких з них потрібні спеціальні програми для фотматування. Ми не будемо зараз зупинятися на них, але Ви можете самостійно подивитися файл /etc/fdprm . В ньому визначаються всі ті формати, які підтримує setfdprm .

Операційна система повинна знати, коли замінюється диск в приводі, щоб не використовувалися дані від попереднього диску (які можуть залишатися певний час в пам'яті). На жаль сигнальна лінія, що служить для цього часто буває зіпсованою, і, крім того, що найгірше, зіпсовану лінію часто буває важко помітити при роботі в MS-DOS. Якщо Ви помічаєте, що привід дискети починає себе поводити "дивно", то описане може бути проблемою цього. Цьому можна зарадити тільки одним чином - відремонтувавши привід.

вгору