Форматування

Форматування - це процес запису спеціальних позначок на магнітних носіях, які використовуються для позначення доріжок та секторів. До форматування магнітна поверхня - це повна мішанина магнітних сигналів. Після цього в хаос вноситься певних порядок за рахунок проведення меж доріжок та магнітних позначок, які розділяють їх на сектори. Справжній процес не настільки простий, але це не стосується суті справи. Що є насправді важливим - це, те, що диском неможливо користуватися без попереднього форматування.

Трохи вводить в оману термінолоґія, що застосовується тут - в MS-DOS слово `форматування' відноситься до процесу створення файлової системи (про що йдеться трохи далі). Але насправді існує два процеси, які часто об'єднуються, особливо для дискет. Тоді, коли треба відрізняти ці два процеси, те, що справді є форматуванням називають форматуванням низького рівня<sup>56</sup>, а про створення файлової системи говорять, що це - форматування високого рівня<sup>57</sup>. В світі Юнікса про ці два процеси говорять `форматування' та `створення файлової системи', отже це і будуть ті терміни, які використовуються в цій книжці. Для IDE та деяких SCSI дисків форматування фактично виконується на заводі і його не потрібно робити вдруге, тобто, більшість людей взагалі не повинні турбуватися про форматування. Насправді, форматування може навіть привести до того, що диск буде працювати гірше, наприклад, через те, що, можливо, форматувати необхідно якимось спеціальним чином, так, щоб автоматично замінювати дефектні сектори.

Диски, які потрібно або можна форматувати, часто вимагають спеціальної програми для цього - логіка, що використовується для форматування відрізняється від диску до диску. Форматуюча програма часто або знаходиться в BIOS'і контролера або постачається у вигляді програми для MS-DOS, ні тим, ні іншим не просто користуватися із Лінакса.

Під час форматування можна помітити деякі дефектні місця на диску, що називаються дефектними блоками або дефектними секторами. В деяких випадках привід турбується про них самостійно, але навіть якщо це так, якщо кількість дефектів збільшується, то щось треба з ними робити для того, щоб не користуватися дефектними місцями на диску. Логіка, що застосовується для цього, вбудована в файлову систему. Далі буде йтися про те, як додати таку інформацію до файлової системи. Додатково можна створити невеликий розділ на диску, який буде покривати тільки дефектні області, бо при занадто великій кількості збійних блоків навіть файлова система може мати з ними певні труднощі.

Дискети форматуються командою fdformat . Як параметр команді повинна надаватися назва спеціального файлу дискети. Наприклад, для форматування 3.5-дюймової дискети високої щільності використовується така команда:

$ fdformat /dev/fd0H1440
Double-sided, 80 tracks, 18 sec/track. Total capacity 1440 kB.
Formatting ... done
Verifying ... done
$

$ setfdprm /dev/fd0 1440/1440
$ fdformat /dev/fd0
Double-sided, 80 tracks, 18 sec/track. Total capacity 1440 kB.
Formatting ... done
Verifying ... done
$ $

Слід користуватися типом спеціального файлу, що відповідає типу дискети і не варто форматувати дискету на об'єми більший, ніж той, на який вона розрахована.

fdformat  також перевірить дискету, тобто, помітить збійні блоки. Він буде намагатися записати (відформатувати) дефектні блоки по кілька разів (Ви це почуєте, звук приводу при цьому змінюється суттєво). Якщо дискета не надто зіпсована (невеликі часточки бруду, що попали на записуючу головку, деякі дрібні помилки читання, тощо), fdformat  пропустить їх, але суттєві помилки спричинять зупинку процесу перевірки. Ядро надрукує повідомлення про кожну з помилок вводу/виводу, всі вони будуть направлятися на консоль або в файл /usr/adm/messages ⁵⁸ якщо працює syslog . fdformat  однак не буде повідомляти, де саме трапилася помилка, але саму це якраз дуже мало кого хвилює в наш час, оскільки при дешевизні гнучких дисків зараз набагато легше (і часто дешевше -Д.К.) викинути збійну дискету.

$ fdformat /dev/fd0H1440
Double-sided, 80 tracks, 18 sec/track. Total capacity 1440 kB.
Formatting ... done
Verifying ... read: Unknown error
$

Для того, щоб відшукати збійні блоки на будь-якому диску (в тому числі і на дискеті) можна скористатися командою badblocks . Вона не форматує диску, тобто нею можна скористуватися навіть для перевірки існуючих файлових систем. Для прикладу розгляньте команду, яка перевірила 3.5 дюймову дискету і видала інформацію про два збійних блоки:

$ badblocks /dev/fd0H1440 1440
718
719
$

Команда badblocks  просто друкує номери знайдених нею збійних блоків. Більшість файлових систем вміють обходити збійні блоки. В файловій системі міститься список із збійними блоками. Цей список створюється при створенні самої файлової системи, але до нього можна додавати нові блоки і пізніше. Спочатку список збійних блоків створюється командою mkfs  (Яка створює файлову систему)⁵⁹, але після цього перевіряти файлову систему потрібно командою badblocks  і додавати нові блоки до списку збійних треба командою fsck . Опис команд mkfs  та fsck  іде далі. Більшість сучасних дисків достатньо "розумні" для того, щоб визначати свої власні збійні блоки і щоб спробувати їх відновити, використовуючи інші зарезеровані для цієї мети блоки. Ця операція непомітна ("прозора") для операційної системи. Якщо Вас цікавить, чи це є подібна функція у Ваших дисках, то, мабуть, ця функція повинна бути описана в документації до дисків. Але навіть такий диск може відмовити, коли число збійних блоків збільшується занадто. Але, напевне, що коли таке трапиться, то диск буде нарешті вже настільки застарілим, що, певне, у Вас не виникне навіть і бажання ним користуватися.

вгору