Розділення жорсткого диску на розділи

Існує багато програм для створення та знищення розділів. Більшість операційних систем мають свої власні варіанти таких програм, і тому, взагалі кажучи, уявляється доцільним користуватися в кожній операційній системі її власною програмою для створення розділів цієї операційної системи, на той випадок, якщо така програма робить щось дивне чи не задокументоване, або таке, чого інші робити не вміють. Багато варіантів таких програм називаються fdisk  , включаючи і Лінакс⁶⁸. Подробиці використання fdisk  наведені в сторінці підказки для неї. Команда cfdisk  подібна за функціями до fdisk , але має кращий вигляд на екрані (повноекранний інтерфейс).

При використанні IDE дисків стартовий розділ (тобто розділ, на якому міститься ядро операційної системи) повинен лежати повністю в межах перших 1024 циліндрів диску. Це вимагається через те, що при старті системи диск використовується через BIOS (до того, як система переходить в захищений режим⁶⁹), а BIOS не знає про те, що робити з більше, ніж 1024-ма циліндрами. Інколи можливо користуватися стартовим розділом, який не весь лежить в межах 1024 циліндрів. Але це працює тільки до тих пір, поки всі файли, які читає BIOS, знаходяться у вказаних межах. І оскільки є практично неможливим керувати розташуванням файлів на диску, то уявляється страшенно поганою ідеєю користуватися таким розділом. Ви ніколи не зможете сказати напевне, чи загрузиться Ваш комп'ютер після поновлення ядра чи після дефрагментації диска. Тому будьте особливо обережні і визначайте Ваш стартовий розділ так, щоб він від початку до кінця лежав на перших 1024 циліндрах ⁷⁰.

Деякі новіші версії BIOS'ів з IDE дисками, фактично, вміють поводитися з дисками, що мають більше ніж 1024 циліндри. Якщо Ви маєте таку систему, Ви можете забути про те, що тільки що прочитали, але якщо Ви не впевнені, то покладіть ядро в перші 1024 циліндри.⁷¹

Кожен розділ повинен мати парне число секторів, оскільки файлова система Лінакса користується блоком розміром 1 кБайт, тобто двома секторами. Непарна кількість секторів не принесе Вам ніяких прикрощів крім того тільки, що останній сектор не буде використовуватися, і деякі з версій fdisk  попередять Вас про це (ну а крім того - це просто непристойно).

Якщо Вам потрібно змінити розмір розділу диску, зробити практично це можна єдиним способом - зробивши резервну копію всього, що є на цьому розділі (або всього диску, що набагато надійніше), стерши цей розділ, створивши новий і поновивши на цьому розділі все з резервної копії. Якщо розмір розділу збільшується, можливо Вам потрібно буде також відрегулювати (із створенням резервних копій і відновленням) розміри сусідніх розділів також.

І оскільки такий процес досить болісний, бажано встановити вірні розміри розділів прямо з першого разу, або ж придбати апаратуру для швидкого і безболісного створення резервних копій і відновлення. Якщо Ви тільки встановлюєте систему з носіїв, які до того ж не вимагають частої зміни (як, наприклад, компакт-диски), Ви маєте можливість трохи побавитися з різноманітними конфіґураціями при цьому. Не маючи ніяких власних даних в новій системі, простіше змінювати розділи по кілька разів.

Для DOS'у існує програма fips , яка розповсюджується з Лінаксом, за допомогою якої можна змінювати розміри розділів DOS'у без резервування та відтворення даних, але для інших систем це все ще необхідно робити.

вгору