Схеми розділу дисків

Дуже нелегко розбити диск на розділи найкращим чином. І що ще гірше - не існує ніякої універсальної поради як це робити. Занадто багато факторів впливають на кінцевий результат.

Традиційно вважається доцільним створення (відносно) невеликої кореневої файлової системи, на якій будуть зберігатися /bin , /etc , /dev , /lib , /tmp  та інші необхідні для початку роботи системи речі. Таким чином коренева файлова система (на окремому розділі, або ж на своєму власному диску) - це все, що потрібно для того, щоб привести систему в робочий стан. Пояснення до цього може бути таке - якщо коренева файлова система невеличка і не дуже активно використовується, то вона має менше шансів бути зіпсованою під час краху системи. Тобто, її легше можна відновити після краху. Після цього Ви можете створити окремі розділи диску (чи окремі диски) для дерева директорій, що йде під /usr , для домашніх директорій користувачів (найчастіше під /home ) та для простору свопінґу. Відділення домашніх директорій користувачів в свій окремий розділ має ті переваги, що створення резервних копій в цьому разі стає простішим, оскільки не має сенсу дуже часто архівувати програми, що знаходяться під /usr  ⁹⁷ Крім того, якщо комп'ютери об'єднані в мережу, можна також використовувати одну і ту ж директорію /usr  із сервера спільно для багатьох комп'ютерів (наприклад, користуючись NFS). Таким чином зменшується загальний дисковий простір, необхідний для всієї системи (економія може становити десятки або сотні мегабайт помножені на число машин в мережі).

Проблеми, які виникають коли Ви маєте багато розділів, полягають в основному в тому, що вільний простір на диску виявляється розділеним на багато невеликих шматків розподілених по всіх розділах. В наш час, коли диски та операційні системи стають (як ми на це сподіваємось) більш надійними, багато хто віддасть перевагу одному єдиному розділу, на якому зберігаються всі файли. З іншого боку, створення резервної копії та відновлення невеликого розділу буде менш болючим.

Для невеликого диску (якщо Ви не займаєтесь програмуванням ядра системи), найкраще мати один єдиний розділ. Для великих дисків, можливо краще мати кілька великих розділів, на той випадок, якщо щось буде не так, як хотілося б. (Слід відзначити, що ми вживаємо `малі' і `великі' у дуже відносному смислі - чим більші Ви маєте диски, тим більшим буде `велике').

Якщо Ви маєте кілька дисків, Ви можливо захочете створити кореневу систему (разом з /usr ) на одному диску, а домашні директорії помістити на іншому.

Будьте готові до деякого експериментування з різноманітними схемами поділу дисків на розділи (з часом, не тільки під час встановлення системи). Це - добрий шматок роботи, оскільки вимагає встановлення системи від самого початку кілька разів, але, це єдиний надійний спосіб впевнитися, що Ви робите все вірно⁹⁸.

вгору