Реєстрація в системі через мережу

Два комп'ютера в мережі, як звично, зв'язані одним фізичним кабелем. Коли вони спілкуються через мережу, програми, які приймають участь в спілкуванні, з'єднані через віртуальне з'єднання, яке можна можна вважати уявним кабелем. Поки програми знаходяться на обох кінцях з'єднання, вони тримають монополію на кабель. Однак, оскільки кабель всього-навсього уявний, а не справжній, то операційна система може мати насправді кілька уявних з'єднань при одному фізичному. Таким чином, маючи всього-навсього один кабель, кілька програм можуть спілкуватися, навіть не підозрюючи про інші з'єднання. Можливо навіть приєднати кілька комп'ютерів до одного і того-ж кабеля. Кожне віртуальне з'єднання встановлюється між двома комп'ютерами, але інші в цей час можуть не звертати уваги на існуюче з'єднання, оскільки вони не приймають в ньому участі.

Це - складне, але при тому ж занадто абстраговане відображення дійсності. Однак, його достатньо для того, щоб зрозуміти, чому реєстрація в системі через мережу трохи відрізняється від реєстрації з терміналу. Уявне з'єднання встановлюється тоді, коли на двох комп'ютерах є програми, які бажають встановити зв'язок. Оскільки в принципі можливо зареєструватися з будь-якого комп'ютера в мережі на будь-якому іншому, існує надзвичайна кількість потенційних уявних з'єднань. Через це непрактично стартувати getty  для кожного потенційного користувача (тобто для кожної спроби реєстрації).

Існує єдиний процес inetd (аналоґічний до getty , який займається всіма з'єднаннями в мережі. Коли він помічає вхідний запит про реєстрацію в мережі (тобто, він помічає, що якийсь процес іззовні просить про зв'язок з процесом на даному комп'ютері), initd  стартує новий процес, який буде займатися цим одним єдиним запитом. Ориґінальний процес залишається живим і продовжує слухати, чекаючи нових запитів на реєстрацію.

Щоб життя не здавалося малиною, існує кілька комунікаційних протоколів для реєстрації в мережі. Два найбільш важливих з них - це telnet  та rloign . Додатково до реєстрації ще є багато інших типів умовних з'єднань (для FTP, Gopher, HTTP та для багатьох інших сервісів мережі). Неефективно мати по одному процесу на кожен тип з'єднання, які тільки слухають і чекають. Тож замість цього вживається всього один ``слухач'', який вміє розпізнавати тип з'єднання і запускати відповідну програму, яка буде забезпечувати потрібний сервіс. Цей ``слухач'' називається inetd . Більш повну інформацію про нього можна отримати з ``Посібника по системній адміністрації мережі Лінакса''.

вгору