Основи

Цей розділ базується на стандарті файлової системи Лінакса, FSSTND, версії 1.2 (див. бібліографію Linux Filesystem Structure---Release 1.2, який намагається встановити стандарт того, як повинно бути організованим дерево директорій в Лінаксі. Позитивним у створенні такого стандарту є те, що з ним буде легше писати чи переносити з іншої системи програми в Лінакс, а також адмініструвати машини з Лінаксом, через те, що все в цьому випадку повинно бути на своїх звичних місцях. За спиною цього стандарту немає жодної авторитетної інстанції, тим не менше, його підтримують майже всі робробники Лінакса. Тому перш, ніж відхилятися від цього стандарту треба добре подумати і мати на це справді важливі підстави. Стандарт FSSTND намагається слідувати традиціям Юнікса та сучасним тенденціям, що робить Лінакс знайомим тим, хто працював з іншими версіями Юнікса і навпаки.

Цей розділ не настільки деталізований, як стандарт FSSTND. Для кращого розуміння системи кожному системному адміністратору варто прочитати FSSTND.

Даний розділ не пояснює призначення кожного файлу в деталях. Наші наміри - не описати кожен файл, а дати загальні відомості про систему з точки зору файлової системи. Більш детальна інформація про кожен окремий файл міститься в інших розділах та сторінках підказок - man pages.

Все дерево директорій Лінакса повинно бути спроектовано таким чином, щоб його можна було розділяти на менші частини. Кожну частину можна помістити на окремому розділі чи окремому диску, щоб ефективніше використовувати його об'єм та полегшити створення резервних копій і виконання інших обов'язків системного адміністратора. Основні частини цього дерева - це коренева файлова система (root), файлові системи /usr , /var  та /home  (див. мал.  ). Кожна з частин файлової системи має своє призначення. Побудова дерева директорій така, що дає можливість ефективної роботи в мережі. Комп'ютери в мережі можуть спільно користовуватися деякими частини файлових систем, що забезпечується через пристрій з доступом тільки на читання (наприклад, CD-ROM) або через мережу з NFS.

  

Рисунок: Частини дерева директорій Юнікса. Пунктирні лінії вказують межі підрозділів дисків.

Призначення різних частин дерева директорій подано нижче.

• Коренева файлова система є специфічною для кожного комп'ютера (найчастіше вона зберігається на локальному диску, хоча може бути також і на віртуальному диску в пам'яті (ramdisk) і на диску в мережі). В цій файловій системі знаходяться всі необхідні для загрузки системи файли і файли необхідні для приведення системи в такий стан, коли на кореневу файлову систему можна змонтувати інші файлові системи. Тобто, іншими словами, зміст кореневої файлової системи повинен бути достатнім для однокористувацького режиму роботи. Вона повинна також мати в собі засоби достатні для ремонту зіпсованої системи та для відновлення загублених файлів з резервних копій.

• У файловій системі usr  знаходяться всі команди, бібліотеки, довідкові матеріали (man pages) та інші файли, що не змінюються в процесі звичайної роботи системи. Це дозволяє спільно користуватися одними й тими ж файлами в мережі, що в свою чергу зменшує вартість системи (дуже часто usr  може мати сотні меґабайт) і полегшує адміністрування всієї мережі. Щоб змінити якусь програму в системі, треба модифікувати тільки головну директорію usr , а не всі директорії /usr  на кожній окремій машині. Навіть якщо директорія знаходиться на локальному диску, її можна змонтувати з доступом тільки на читання (read-only). Таким чином можна зменшити шанси пошкодження файлової системи при краху комп'ютера.

• Файлова система var  містить файли, які змінюються при звичайній роботі системи. Сюди відносяться такі файли та директорії як, наприклад, директорії "спулу" (для електронної пошти, новин, принтерів, тощо), різноманітні файли реєстрації ¹⁹, форматовані сторінки підказок ²⁰ та деякі тимчасові файли. Все, що знаходиться в сучасних системах в var , традиційно містилося раніше в піддиректоріях файлової системи usr , але це затруднювало монтування директорії usr  без дозволу на запис.

• Файлова система home  містить домашні директорії користувачів системи, тобто всі ``справжні'' дані в системі. Виділення домашніх директорій у їх власну файлову систему робить створення резервних копій простішим. Ішні частини системи не потрібно резервувати, або, як мінімум, це не треба робити так часто. Велику директорію home  можливо треба буде розбити на менші файлові системи, і тоді потрібно буде розширити схему найменування на рівнях нижчих за home , наприклад, /home/students  та /home/staff .²¹

Незважаючи на те, що різноманітні частини файлової системи Лінакса називалися файловими системами в попередніх абзацах, вони не обов'язково повинні лежати на окремих дискових розділах. В однокористувацькій невеличкій системі або в системі, де на речі дивляться просто, всі розділи легко можна розташувати на одному дисковому розділі. Дерево директорій також можна поділити на підрозділи (або файлові системи) базуючись на інших критеріях. Все залежить від розмірів дисків та від того, як дисковий простір виділяється для тих чи інших потреб. Однак при всякій схемі розподілу, важливою залишається вимога, щоб всі стандартні назви працювали. Навіть, якщо, скажімо var  та usr  знаходяться на одному підрозділі, то назви /usr/lib/libc.a  та /var/adm/messages  повинні існувати. Цього можна добитися, наприклад, перенісши файли із-під /var  в /usr/var  та зробивши /var  символічною ссилкою на /usr/var .

Файлова система Юнікс групує файли відповідно до їх призначення, тобто, всі команди знаходяться в одному місці, всі файли даних - в іншому, документація - ще в іншому, тощо. Альтернативним підходом є групування файлів по їх належності до певної програми. Тобто, всі файли, що належать до Emacs'а будуть розташовані в одній директорії, всі файли від TEXа в іншій, і т.п. При такому підході проблемою є те, що значно затрудняється спільне використання деяких файлів (директорії програм часто містять обидві, як статичну так і динамічну версії файлів) і часто навіть звичайний пошук потрібного файлу (наприклад, сторінки підказки по певній програмі) перетворює роботу в маячню.

вгору