Розширені та логічні розділи

Початкова схема розділу дисків на розділи, яка прижилася в світі "пі-сі" дозволяла мати всього чотири розділи. Дуже швидко виявилося, що цього недостатньо (просто тому, наприклад, що багато хто хоче мати більше чотирьох систем на своєму комп'ютері: Лінакс, DOS, OS/2, Minix, FreeBSD, NetBSD чи Windows/NT). Але в основному тому, що часто краще мати кілька розділів для однієї системи. Наприклад, простір для свопінґу для підвищення швидкості роботи (див. далі) краще помістити на його власний розділ замість того, щоб тримати на основному.

Щоб перейти через ці проектні обмеження пізніше були введені розширені розділи⁶⁴. Це нововведення дозволяє розбити основний розділ⁶⁵ на підрозділи. Таким чином розділений основний розділ називають розширеним розділом, а підрозділи, на які розбитий основний розділ - логічними розділами⁶⁶. Вони працюють так саме, як і основні ⁶⁷ розділи, але процес створення їх інший. Швидкість їх роботи не відрізняється від основних розділів.

Структура диску може мати вигляд, як показано на рисунку . Диск розділений на три основні розділи, другий з яких розділений на два логічних розділи. Частина диску не належить жодному розділу. Весь диск, як вцілому, так і кожний з його основних розділів мають по загрузочному сектору.

  

Рисунок: Зразок розділу диску.

вгору